Ромео і Джульєтта по обидва боки залізної завіси: гротескна історія нездійсненого трагічного кохання на західному кордоні Радянського Союзу під час Другої світової війни.Наприкінці Другої світової війни та останньої великої зими існування імперії; потім після розпаду імперії, коли залізна завіса Сходу стає золотою завісою Заходу.

Ми в основі західної залізної завіси Радянського Союзу: радянсько-чехословацький кордон, а далі там же, але вже на українсько-словацькому кордоні, на межі етапу всесвітньо відомого двозамкового села. Його дійові особи: родичі з сіл-побратимів, звільнені з таборів на Крайній Півночі та гості з Америки, а також радянські прикордонники та чиновники...

Відповідно до своєї останньої волі, померлий угорець з радянським громадянством Золтан Золтанович Золтан хотів, щоб його поховали на кладовищі по інший бік кордону, в Чехословаччині, поруч із його покійною нареченою Юлією Капуші, яка померла, коли її нареченого забрали в ГУЛАГ. Для похоронної процесії не відкриють ані залізну завісу, ані офіційний прикордонний пункт. Загиблого арештовують прикордонні органи(!), ховають на подвір'ї гарнізону. Під час зміни режиму родина ексгумує його звідси, щоб перепоховати поруч із нареченою, чого йому не вдається зробити й цього разу... Гротескна п’єса, багата на чорний гумор, також вказує на втрачені можливості.

Автор п’єси Міклош Зелей з 1994 року досліджує історію Малих Сельменців і Великих Сельменців. Село-побратим було невід’ємною частиною Угорського королівства до 1920 року, коли воно потрапило до Чехословаччини. Після першого рішення у Відні воно знову належало Угорщині. Після Другої світової війни, коли Радянський Союз розсунув свої кордони на захід і анексував Закарпаття, частина села-побратима Малі Сельменці відійшла до Радянського Союзу, а Великі Сельменці повернулися до Чехословаччини, кордон було проведено по головній вулиці села. Автор також відіграв значну роль у тому, що справа села з двома замками отримала міжнародний резонанс, а залізна завіса, яка залишилася стояти навіть після зміни режиму, була остаточно демонтована на головній вулиці Сельменців, також прикордонний пункт пропуску відкрито тільки 23 грудня 2005 року.

У трагічному гротеску «Перепоховання Золтана» Міклош Зелей узагальнює досвід дивного дослідження кордону, що тривав протягом двадцяти років. Його екзистенціалізм - «Ми є на світі, щоб бути вдома так само, як і чужинцями в ньому» - пробуджує в нас гуманізм. Завдяки цьому п’єса підносить питомо угорську проблему у світ людської універсальності.
Особливістю вистави, а також запорукою її достовірності є те, що її виконує трупа – Закарпатський обласний угорський драматичний театр (Beregszászi Illyés Gyula Hungarian National Theatre), учасники якої переживають прикордонну ситуацію у виставі як частину власного повсякденного життя.